ставленик
СТАВЛЕНИК, а, ч. Той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. В трирічній громадянській війні робітники і селяни ліквідували контрреволюційну Центральну раду, вигнали німецьких окупантів та їх ставленика гетьмана Скоропадського, скинули петлюрівську Директорію (Ком. Укр., 12, 1967, 46); Маючи в своїх руках такі могутні засоби, як капітал, преса, радіо, кіно, телебачення, використовуючи своїх ставлеників у профспілках та інших масових організаціях, монополісти вводять народні маси в оману, нав'язують виборцям своїх кандидатів (Програма КПРС, 1961, 29); Велике серце! Ти завжди відкрите І роздаєш ти щедрість і любов... Не знав Галан, що то ввійшли бандити, Що то сам папський ставленик ввійшов (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 184).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ставленик | ставленики |
Родовий | ставленика | ставлеників |
Давальний | ставленикові, ставленику | ставленикам |
Знахідний | ставленика | ставлеників |
Орудний | ставлеником | ставлениками |
Місцевий | на/у ставленику, ставленикові | на/у ставлениках |
Кличний | ставленику | ставленики |