старатель
СТАРАТЕЛЬ, я, ч . 1. Той, хто добуває золото (перев. кустарним способом). Старатель знайшов самородок золота вагою 2 кг; * Образно. Є на світі багато людей суворої й романтичної професії, які працюють до самозабуття, до млосної втоми, відмовляючись од земних благ і солодких спокус. Цих людей називають старателями (Літ. Укр., 30.VІІ 1965, 1).
2. заст. Дбайливець, піклувальник. - Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Кв.-Осн., II, 1956, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старатель | старателі |
Родовий | старателя | старателів |
Давальний | старателеві, старателю | старателям |
Знахідний | старателя | старателів |
Орудний | старателем | старателями |
Місцевий | на/у старателі | на/у старателях |
Кличний | старателю | старателі |