старечий
СТАРЕЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до старець 1. М'яке, зелене світло ласкаво лягає на важке тіло, на білу бороду й на благородний старечий профіль (Коцюб., II, 1955, 187); Старий шляхтич глянув на неї старечими, зачервонілими від вина очима (Кобр., Вибр., 1954, 98); Старечими губами промовляла [баба] якісь слова незрозумілі (Шиян, Баланда, 1957, 177); Старечий організм, як часто кажуть, висихає, з'являються зморшки, тонкою, в'ялою і сухою стає шкіра (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 185); // Власт. старцеві; як у старця (у 1 знач.). Було йому шістдесят і вісім літ.. Трохи товстенький, а з тої причини не мав на обличчю старечих морщин (Март., Тв., 1954, 226); Приятелі борідки були - присадкуватий юнак Тиміш з старечими очима на червоно-жовтім обличчі, що раз у раз пирхав носом, та юна леді (Досв., Вибр., 1959, 34); З вікна падало світло на стіл, на обличчя імператора. Воскуватого кольору мішки під очима надавали йому старечого вигляду (Кочура, Зол. грамота, 1960, 258); Машиніст пішов, трохи згорбившись, старечою ходою, а вона стояла.., дивилася йому вслід (Ле, Опов. та нариси, 1950, 140).
@ Стареча пам'ять див. пам'ять.
2. Прикм. до старець 3. Вставши з колін, якимсь грізним голосом казав [Микола] далі: - Так нащо ж ви в першу хвилину не кинули всіх тих дурниць, усе те ваше старече життя? Чи у вас духу не стало, чи, може... не було людини, що провела б вас через усе те довге життєве море... (Хотк., І, 1966, 55); Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | старечий | стареча | старече | старечі |
Родовий | старечого | старечої | старечого | старечих |
Давальний | старечому | старечій | старечому | старечим |
Знахідний | старечий, старечого | старечу | старече | старечі, старечих |
Орудний | старечим | старечою | старечим | старечими |
Місцевий | на/у старечому, старечім | на/у старечій | на/у старечому, старечім | на/у старечих |