старичок
СТАРИЧОК, чка, ч. Пестл. до старик 1, 2. Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий (Мирний, І, 1954, 160); На естраді з'являється жюрі конкурсу - п'ять шановних старичків в чорних фраках, з нотами в руках (Коч., II, 1956, 173); - Твій старичок скаржиться, що ти забув про нього, давно уже приїздив, від дому відцурався (Коцюба, Нові береги, 1959, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | старичок | старички |
Родовий | старичка | старичків |
Давальний | старичкові, старичку | старичкам |
Знахідний | старичка | старичків |
Орудний | старичком | старичками |
Місцевий | на/у старичку, старичкові | на/у старичках |
Кличний | старичку | старички |