статус
СТАТУС, у, ч. У міжнародному праві - становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 493); Трускавець - невеличке прикарпатське місто - з минулого року дістало статус всесоюзного курорту (Рад. Укр., 31.XII 1971, 4); Слід пам'ятати, що статус дипломата значною мірою лімітував його громадську і літературну діяльність в Канаді (Рад. літ-во, 5, 1958, 20); // Певний стан чого-небудь. Наша поведінка визначається не самим тільки мозком. Є ще так званий гормональний статус організму, який визначає багато факторів нашої життєдіяльності (Наука.., 2, 1972, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | статус | статуси |
Родовий | статусу | статусів |
Давальний | статусові, статусу | статусам |
Знахідний | статус | статуси |
Орудний | статусом | статусами |
Місцевий | на/у статусі | на/у статусах |
Кличний | статусе | статуси |