стольник
СТОЛЬНИК, а, ч. У Росії XIII-XVII ст. - придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку - придворний, що прислуговував за князівським або царським столом). Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513); Стольник Головін Семен тримав у руках царський прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стольник | стольники |
Родовий | стольника | стольників |
Давальний | стольникові, стольнику | стольникам |
Знахідний | стольника | стольників |
Орудний | стольником | стольниками |
Місцевий | на/у стольнику, стольникові | на/у стольниках |
Кличний | стольнику | стольники |