стоїчний
СТОЇЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стоїцизм 1 і стоїк 1. Стоїчна філософія.
2. перен. Стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам. Стоїчна людина; // Власт. стійкій, мужній людині. [Кай Летіцій:] Цезарі.. братаються у всіх стоїчних цнотах з представником республіки (Л. Укр., II, 1951, 363); - Зачекай, наш великий і мудрий Катон швидко зіб'є і з тебе твою стоїчну невразливість (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 11); Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив.. не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразив Крайнюка (Кучер, Голод, 1961, 167); // Сповнений стійкості, мужності. Його думка зовсім не була така стоїчна, як його слова (Фр., VI, 1951, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стоїчний | стоїчна | стоїчне | стоїчні |
Родовий | стоїчного | стоїчної | стоїчного | стоїчних |
Давальний | стоїчному | стоїчній | стоїчному | стоїчним |
Знахідний | стоїчний, стоїчного | стоїчну | стоїчне | стоїчні, стоїчних |
Орудний | стоїчним | стоїчною | стоїчним | стоїчними |
Місцевий | на/у стоїчному, стоїчнім | на/у стоїчній | на/у стоїчному, стоїчнім | на/у стоїчних |