страмний
СТРАМНИЙ, а, е, розм. Який не почуває сорому, не соромиться; безсоромний. Страмний чоловік; // Який виходить за межі загальноприйнятих моральних норм; непристойний, сороміцький. Палає чоло та цвіте, Усмішка вабить до кохання; Усе засвідчує про те, Що мук не зна її зітхання, Що не ворушить серця дна Ніяка думонька страмна (Граб., І, 1959, 229); Страмні слова.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | страмний | страмна | страмне | страмні |
Родовий | страмного | страмної | страмного | страмних |
Давальний | страмному | страмній | страмному | страмним |
Знахідний | страмний, страмного | страмну | страмне | страмні, страмних |
Орудний | страмним | страмною | страмним | страмними |
Місцевий | на/у страмному, страмнім | на/у страмній | на/у страмному, страмнім | на/у страмних |