СТРАМНО, присудк. сл., розм. Те саме, що соромно. Це страмно було б і родові, як сина у москалі узяли - невістку геть одіпхнути... (Мирний, IV, 1955, 51); [Федора:] А куди ото?..Бач - як собака зігнувся... Страмно поглянути людям у вічі, тікаєш... (Вас., III, 1960, 147).