страчуватися
СТРАЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТРАТИТИСЯ, страчуся, стратишся, док . 1. Пропадати, губитися. Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого (Вовчок, І, 1955, 369); // Переставати існувати, зникати. Судячи по «Хариті», «Ялинці» та «П'ятизлотнику», у вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми... (Мирний, V, 1955, 380).
2. Витрачати багато грошей, коштів; робити великі витрати. Він собі то коней заведе таких, що як змії, то коляску купить новеньку, то у місто поїде - там стратиться (Вовчок, І, 1955, 66).
3. тільки недок. Пас. до страчувати.
$ Стратитися розуму - збожеволіти. Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Чорн., Пісні.., 1958, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страчуюся | страчуємося |
2 особа | страчуєшся | страчуєтеся |
3 особа | страчується | страчуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страчуватимуся | страчуватимемося |
2 особа | страчуватимешся | страчуватиметеся |
3 особа | страчуватиметься | страчуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | страчувався | страчувалися |
Жіночий рід | страчувалася | |
Середній рід | страчувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | страчуймося | |
2 особа | страчуйся | страчуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | страчуючись | |
Минулий час | страчувавшись |