струмент
СТРУМЕНТ, а і у, ч., розм. Те саме, що інструмент. Можна не мати нічого проти таких ударних струментів, як барабан, литаври, дзвіночки, коли їх небагато (Сам., II, 1958, 295); Тихович звелів йому захопити з собою лопату та ніж - і зраділий циган метнувся додому по струмент (Коцюб., І, 1955, 205); Я дивився з захватом, як Данило проворно орудував струментом, як він швидко клав строчку, чаруючи акуратністю і спритністю (Чаб., Катюша, 1960, 158); - Не можна залишати людей без хліба, без притулку й струменту. Треба якось допомогти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струмент | струменти |
Родовий | струмента, струменту | струментів |
Давальний | струментові, струменту | струментам |
Знахідний | струмент | струменти |
Орудний | струментом | струментами |
Місцевий | на/у струменті | на/у струментах |
Кличний | струменте | струменти |