струміти
СТРУМІТИ, мить; мн. струмлять; недок. Те саме, що струмувати. Безмежжям лугів серед сонних лісів струміли тихі російські ріки (Довж., І, 1958, 449); Проти них з високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Сміл., Сад, 1952, 39); Яблуня, наскрізь просвічувана сонцем, струміла густим рожевим сяйвом (Ю. Янов., II, 1954, 117); На весь майдан струмів запах свіжоструганої сосни (Жур., До них.., 1952, 18); Доброта материнська струміла з усіх зморщок її чистого та виразного лиця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21); * Образно. Машина вирвалась за місто. Гайворон повернув на шосе, що струміло чорною стрічкою вздовж ріки (Зар., На.. світі, 1967, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмлю | струмимо |
2 особа | струмиш | струмите |
3 особа | струмить | струмлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмітиму | струмітимемо |
2 особа | струмітимеш | струмітимете |
3 особа | струмітиме | струмітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | струмів | струміли |
Жіночий рід | струміла | |
Середній рід | струміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струмімо | |
2 особа | струми | струміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | струмлячи | |
Минулий час | струмівши |
струміт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струміт | струміти |
Родовий | струміту | струмітів |
Давальний | струмітові, струміту | струмітам |
Знахідний | струміт | струміти |
Орудний | струмітом | струмітами |
Місцевий | на/у струміті | на/у струмітах |
Кличний | струміте | струміти |