струхнявілий
СТРУХНЯВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до струхнявіти. Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр., 1959, 216); Запалу, струхнявілу хату оперезали блоком, з'єднали з машиною. Тракторист включив хід (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 190); * Образно. - Серце знає, що.. труд знову відродить лице землі, і наші нащадки, перелистуючи жовті, струхнявілі сторінки історії, скажуть тільки: «Вони були велетні!» (Ю. Янов., І, 1958, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | струхнявілий | струхнявіла | струхнявіле | струхнявілі |
Родовий | струхнявілого | струхнявілої | струхнявілого | струхнявілих |
Давальний | струхнявілому | струхнявілій | струхнявілому | струхнявілим |
Знахідний | струхнявілий, струхнявілого | струхнявілу | струхнявіле | струхнявілі, струхнявілих |
Орудний | струхнявілим | струхнявілою | струхнявілим | струхнявілими |
Місцевий | на/у струхнявілому, струхнявілім | на/у струхнявілій | на/у струхнявілому, струхнявілім | на/у струхнявілих |