струїти
СТРУЇТИ, струю, струїш і СТРОЇТИ, строю, строїш, док., перех., діал. Отруїти. [Платон:] Опам'ятайсь, Данило! Злоба твій розум помутила! Не можу я повірить, щоб Ялина одважилась мене струїти (К.-Карий, II, 1960, 90); - Ой, що ж я, проклята, наробила, - я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Гр., II, 1963, 491); Ой на Йвана зілля рвала, на Петра сушила, Я святої неділеньки парубка строїла (Коломийки, 1969, 209); // перен. Зробити важким, нещасливим чиєсь або своє життя; занапастити. Панщина, як гадюка, життя наше струїла (Укр.. присл.., 1963, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струю | струїмо |
2 особа | струїш | струїте |
3 особа | струїть | струять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | струїв | струїли |
Жіночий рід | струїла | |
Середній рід | струїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струїмо | |
2 особа | струї | струїть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | струївши |