стужитися
СТУЖИТИСЯ, стужуся, стужишся, док., за ким - чим і без додатка. Стомитися, змучитися від туги за ким-небудь. - А х, Аглая-Феліцітас! Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім'ям Феліцітас (Коб., III, 1956, 355); Відчинила [Дзвінка] двері, дрижачими руками обняла хлопця, поцілувала, а він.. заплакав з радощів - так стужився за нею (Гжицький, Опришки, 1962, 168); А як же Василько стужився! Та ж він був у тюрмі, а там нічого нема: ні неба, ні сонця (Турч., Зорі.., 1950, 300).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стужуся | стужимося |
2 особа | стужишся | стужитеся |
3 особа | стужиться | стужаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стужився | стужилися |
Жіночий рід | стужилася | |
Середній рід | стужилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стужімося | |
2 особа | стужися | стужіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стужившись |