стусонути
СТУСОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех., чим і без додатка, розм. Підсил. до стуснути. [Мотря:] Тікай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш! (К.-Карий, І, 1960, 396); Марина раптом підвелася, обернулася і так стусонула Воловика, що він тільки ногами майнув (Епік, Тв., 1958, 543); Макарій підняв другу ногу і стусонув каблуком просто Данилові в обличчя (Панч, В дорозі, 1959, 12); Щоб упевнитися у відсутності господаря, Твердохліб стусонув ногою в двері (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 3); // безос. Човна стусонуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло, і холодна.. хвиля ринулась всією своєю важкою масою на людей (Гончар, Новели, 1954, 58); * Образно. Жаль стусонув Оксена в душу, він похнюпився, але не поник головою (Тют., Вир, 1964, 310).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стусону | стусонемо |
2 особа | стусонеш | стусонете |
3 особа | стусоне | стусонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стусонув | стусонули |
Жіночий рід | стусонула | |
Середній рід | стусонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стусонімо | |
2 особа | стусони | стусоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | стусонувши |