стінопробивний
СТІНОПРОБИВНИЙ, а, е. Признач. для руйнування стін (у 3 знач.). Застосовували [слов'яни] при облозі міст стінопробивні тарани, каменеметальні машини, приставні драбини (Іст. СРСР, І, 1957, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стінопробивний | стінопробивна | стінопробивне | стінопробивні |
Родовий | стінопробивного | стінопробивної | стінопробивного | стінопробивних |
Давальний | стінопробивному | стінопробивній | стінопробивному | стінопробивним |
Знахідний | стінопробивний, стінопробивного | стінопробивну | стінопробивне | стінопробивні, стінопробивних |
Орудний | стінопробивним | стінопробивною | стінопробивним | стінопробивними |
Місцевий | на/у стінопробивному, стінопробивнім | на/у стінопробивній | на/у стінопробивному, стінопробивнім | на/у стінопробивних |