судилище
СУДИЛИЩЕ, а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.). Не вірилось, що в тій біленькій, чепурній, такій не схожій на судилище хаті, зараз засідає військовий суд (Гончар, Людина.., 1960, 160); Шевченко з презирством описав ганебне судилище над Гусом, його нечестивих суддів (Мельн., Папи.., 1960, 37); * У порівн. Антоніо стояв осяяний гострими, тремтливими вогниками, немов на судилищі інквізиції (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 120).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | судилище | судилища |
Родовий | судилища | судилищ |
Давальний | судилищу | судилищам |
Знахідний | судилище | судилища |
Орудний | судилищем | судилищами |
Місцевий | на/у судилищі | на/у судилищах |
Кличний | судилище | судилища |