сундучок
СУНДУЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сундук. На дерев'яному сундучку, покритому домотканою кольоровою плахтою, як завжди, сиділа Таня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 350); // Скринька з ручкою, признач. для дорожніх речей, інструментів і т. ін. Холодними вулицями Харкова йде юнак.. У руках саморобний сундучок з пожитками й книжками (Цюпа, Краяни, 1971, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сундучок | сундучки |
Родовий | сундучка | сундучків |
Давальний | сундучкові, сундучку | сундучкам |
Знахідний | сундучок | сундучки |
Орудний | сундучком | сундучками |
Місцевий | на/у сундучку | на/у сундучках |
Кличний | сундучку | сундучки |