супити
СУПИТИ, плю, пиш; мн. суплять; недок., перех. Зсувати (брови), морщити (обличчя, чоло), набираючи похмурого вигляду; насуплювати. Мати глянула на Соломію, потім на Романа і догадалась, чого Соломія стала невесела, супила брови і поглядала на Романа сердито (Н.-Лев., VI, 1966, 382); Летіла ніч на своїх чорних крилах, а він усе писав, то усміхаючись, то суплячи густі брови (Рибак, Помилка.., 1956, 20).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | суплю | супимо |
2 особа | супиш | супите |
3 особа | супить | суплять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супитиму | супитимемо |
2 особа | супитимеш | супитимете |
3 особа | супитиме | супитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | супив | супили |
Жіночий рід | супила | |
Середній рід | супило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | супмо | |
2 особа | суп | супте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | суплячи | |
Минулий час | супивши |