сусідів
СУСІДІВ, дова, дове. Прикм. до сусід; належний сусідові. Перестала вона слухати сусідову мову і знов задивилася на шлях (Вовчок, І, 1955, 357); Коли який-небудь найтихіший карапуз.. брався до сусідового чуба, вона тільки вичитувала винуватому (Вас., І, 1959, 118); Сусідова хата горіла (Ю. Янов., II, 1958, 226).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сусідів | сусідова | сусідове | сусідові |
Родовий | сусідового | сусідової | сусідового | сусідових |
Давальний | сусідовому | сусідовій | сусідовому | сусідовим |
Знахідний | сусідів, сусідового | сусідову | сусідове | сусідові, сусідових |
Орудний | сусідовим | сусідовою | сусідовим | сусідовими |
Місцевий | на/у сусідовому, сусідовім | на/у сусідовій | на/у сусідовому, сусідовім | на/у сусідових |
сусід
СУСІД, а, ч . 1. Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь. Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин (Вовчок, І, 1955, 80); Сусід мій з другого «номера» вічно трумкає [бренькає] на п'яніно [піаніно] (Коцюб., III, 1956, 131); У хвіртку входили сусіди й сусідки (Довж., І, 1958, 217); * Образно. Горе з бідою близькі сусіди (Укр.. присл.., 1963, 35); // мн. Родина, що мешкає поруч, поблизу. Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Щог., Поезії, 1958, 340); До сусідів збиралися молодиці на посиденьки (Тют., Вир, 1964, 23).
Ходити (піти, кидатися, кинутися і т. ін. ) по сусідах - обходити сусідів одного за одним з певною метою. Пішов Хома по сусідах позичати хліба (Коцюб., І, 1955, 91); Прийшлось кумів брати,- ніхто не хоче.. Кинулась Оришка по сусідах... (Мирний, І, 1949, 139).
2. Той, хто займає найближче від кого-небудь місце. [Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Л. Укр., II, 1951, 34); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит, підштовхнув сусіда Під бік чи в спину (Рильський, II, 1960, 102); Погиба не пішов стрічати посланців: він.. не сподівався чогось цікавого почути від них, зрештою, йому це розкажуть сусіди по нарах (Стельмах, II, 1962, 255); // Про розташований поблизу завод, військову частину і т. ін. Батареї вже тут не було. Самієв перекинув її на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (Гончар, III, 1959, 362).
3. Держава, місцевість, що межує з іншою державою, місцевістю, а також населення суміжної держави, місцевості. Сусіде мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають (Шевч., І, 1963, 79); [Амфіон:] Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна.. - то буде впорядкована громада, народ, не гірший від своїх сусідів (Л. Укр., І, 1951, 450); Договір про дружбу і соціалістичне змагання між трудящими двох районів-сусідів підписали представники району Міхаловце Східнословацької області (ЧССР) і Ужгородського району Закарпатської області (СРСР) (Рад. Укр., 2.III 1974, 3); // Той, хто володіє суміжними землями і т. п. Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належати до тих, хто її обробляє (Коцюб., II, 1955, 383); На делікатному виду зайнявся рум'янець, як він, провівши очима всіх до останку [селян], вертався в світлицю серед сусідів священиків (Н.-Лев., III, 1956, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сусід | сусіди |
Родовий | сусіда | сусідів |
Давальний | сусідові, сусіду | сусідам |
Знахідний | сусіда | сусідів |
Орудний | сусідом | сусідами |
Місцевий | на/у сусіді, сусідові | на/у сусідах |
Кличний | сусіде | сусіди |