сухостій
СУХОСТІЙ, тою, ч . 1. збірн. Засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені. З глибини лісу забряжчала зброя, затріщав сухостій, почувся притишений тупіт ніг (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 872); - Це саксаул. Кажуть, що листя на ньому зовсім не буває. Я думав, що це сухостій (Тулуб, В степу.., 1964, 248); Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили (Добр., Очак. розмир, 1965, 19).
2. с. г. Час перед отеленням, коли молочна худоба перестає доїтися. В період з другої до п'ятої декади сухостою корів слід годувати вдосталь, щоб привести їх у стан доброї вгодованості (Колг. енц., II, 1956, 416).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сухостій | сухостої |
Родовий | сухостою | сухостоїв |
Давальний | сухостоєві, сухостою | сухостоям |
Знахідний | сухостій | сухостої |
Орудний | сухостоєм | сухостоями |
Місцевий | на/у сухостої | на/у сухостоях |
Кличний | сухостою | сухостої |