схудлий
СХУДЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до схуднути. Андрій.. прийшов до Демида. Це був високий, ставний, трохи схудлий парубок, непоганий з обличчя (Гр., II, 1963, 75); Чубенко, схудлий і тендітний після тифу, і вусатий Максим сиділи на тачанці (Ю. Янов., II, 1958, 222); Схудлі за одну ніч коні були мокрі, як викупані; вони важко хропли (Збан., Незабутнє, 1953, 26); На пучках калини вовтузиться табунець схудлих за зиму горобців (Стельмах, І, 1962, 233).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий. Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Хотк., II, 1966, 258); Кукулик совався на кріслі, червонів, пітнів. Тепер це був схудлий атлет з попелястою, як у старого слона, шкірою на обличчі й на руках (Загреб., День.., 1964, 328); Вийшла Ольга. На білому, схудлому обличчі різко виділяються чорні брови (Стельмах, II, 1962, 153); Тепер птахи знову поверталися з-за моря: схудлі, легкі, бистрі (Гончар, Новели, 1954, 160).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | схудлий | схудла | схудле | схудлі |
Родовий | схудлого | схудлої | схудлого | схудлих |
Давальний | схудлому | схудлій | схудлому | схудлим |
Знахідний | схудлий, схудлого | схудлу | схудле | схудлі, схудлих |
Орудний | схудлим | схудлою | схудлим | схудлими |
Місцевий | на/у схудлому, схудлім | на/у схудлій | на/у схудлому, схудлім | на/у схудлих |