сюрчок
СЮРЧОК, чка, ч. Те саме, що свисток. Злітав у голубе небо густий дим з паровоза, тихо сюрчав сюрчок стрілочника (Десняк, Десну.., 1949, 386); Переможець [клоун], гордо позираючи на глядачів, пішов з арени. Переможений вийняв з кишені міліцейський сюрчок і засюрчав (Донч., VI, 1957, 432); Ходимо ми з Соломією попід тим дротом, як приречені. Хоч би ж харчі якось передать... Аж чую сюрчки, собачу гавкотню і крики (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сюрчок | сюрчки |
Родовий | сюрчка | сюрчків |
Давальний | сюрчкові, сюрчку | сюрчкам |
Знахідний | сюрчок | сюрчки |
Орудний | сюрчком | сюрчками |
Місцевий | на/у сюрчку | на/у сюрчках |
Кличний | сюрчку | сюрчки |