сійнути
СІЙНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до сіяти. Мирон сумовито оглянувся і, не жаліючи, сійнув зерно у ставок, воно зашипіло на воді (Стельмах, II, 1962, 46); * Образно. «Сійни [сонце] Промінням теплим понад ними [воїнами Ігоря], Шляхами тихими, ясними, Моє кохання поверни!» (Мал., Звенигора, 1959, 36); * У порівн. З-за шелюгів блиснула жовтенька крапка,- це шелюгам край. І просто вниз, під гору, у долині - Обухівка, немов хтось жменею сійнув зерно золотаве в чорну ріллю (Головко, II, 1957, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сійну | сійнемо |
2 особа | сійнеш | сійнете |
3 особа | сійне | сійнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сійнув | сійнули |
Жіночий рід | сійнула | |
Середній рід | сійнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сійнімо | |
2 особа | сійни | сійніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сійнувши |