сік
СІК, соку, ч. 1. Рідина, що міститься в клітинах, тканинах і порожнинах рослинних та тваринних організмів. Любо.. глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Коцюб., І, 1955, 191); Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п'ю (Барв., Опов.., 1902, 73); Од соків потріскалися дині, Ряботіють густо кавуни (Стельмах, Жито.., 1959, 71); Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, молодесенька, тендітна, ще не налита густим соком (Тют., Вир, 1964, 137); * Образно. Минуло все! Жар [кохання] знищив силу тіла І соки мислі висушив.., пусто так любов минула (Фр., XIII, 1954, 29); * У порівн. Так любов до тебе всю мене проймає, як вино водицю, пахощі живицю, мов солодкий сік, що наскрізь проникає (Л. Укр., IV, 1954, 275); Сади Абхазії, ви знов переді мною! Пливуть тумани з гір; зоря, як сік гранат [гранатів] (Сос., Солов. далі, 1957, 18); // Напій з такої рідини, вигот. з ягід, фруктів, овочів і т. ін. Яблука, призначені для переробки на соки треба знімати з дерев цілком стиглими, коли вони мають вже приємний смак і аромат (при побурілому насінні), але ще тверді і соковиті (Хлібороб Укр., 12, 1968, 33); Томатний сік; // перен. Енергія, сили, які затрачають у праці або під час якої-небудь діяльності. Не забудьте ж діток Ви тоді убогих, .. Що для вас, панята, Віддали всі соки (Граб., І, 1959, 138); // перен. Те, що збагачує кого-, що-небудь, наснажує, надихає. Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (Рильський, III, 1956, 154); Поезія М. Бажана живиться соками братніх літератур народів СРСР. Його переклади на українську мову багатьох російських класиків і радянських поетів.. ввійшли у скарбницю радянської культури (Роб. газ., 9.Х 1974, 4).
@ Варитися у власному соку див. варитися; Видавлювати (видавити) [всі] соки - те саме, що Вижимати (вижати) [всі] соки (див. вижимати). [Шкереберть:] Я пускав з торбою вдів і сиріт, я видавлював усі соки з робітників, робив їх рабами своїми (Крот., Вибр., 4959, 519); Вижимати (вижати) [всі] соки див. вижимати; Висисати (виссати) соки див. висисати; Висмоктувати (висмоктати) соки див. висмоктувати; Витягати (витягти, тягти, тягнути і т. ін. ) [всі] соки з кого - те саме, що Висмоктувати (висмоктати) соки (див. висмоктувати). Витягав соки пан Кшивокольський із своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, і не їли, а все би робили, робили, робили (Хотк., Довбуш, 1965, 40); З глузливим реготом тягли з нас соки, жили ви, паралітики, життя мерці! (Сос., І, 1957, 51); В [самому] соку; Саме в соку: а) зрілий (про рослину, плоди і т. ін.). Урожай в соку, такий, як треба (Мал., І, 1956, 58); б) у розквіті фізичних сил (про людей). Хлопець я був якраз в самому соку, важкуватий, щось вісімдесят з зайвиною кілограмів... (Логв., Давні рани, 1961, 84); - А то таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися. - Молоду, гожу? - скрикнув місяць. - Саме в соку (Мирний, III, 1954, 303); Набирати соку - наповнюватися виразним змістом, набувати певного значення, яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. Факт, переходячи із уст у вухо, обростав, набирав соку з жіночих буйних уявлень, грав, переливався барвами (Головко, II, 1957, 113); Наливатися (налитися) соком (соками): а) дозрівати (про плоди і т. ін.). Плоди дедалі більше і більше наливаються соком (Рад. Укр., 13.VIІ 1946, 2); Зерно коріння постеле в ту пору, Кине стрункую стеблину угору,- Йди тоді килим зелений глядіти, Щоб опісля уже більш не ходити, Аж поки соком колосся наллється, Повне вагою додолу погнеться (Щог., Поезії, 1958, 219); б) (чого) міцнішати, досягати розквіту (про людей). Відчував [Михайло], як з кожним днем його тіло наливається соками життя, твердіють мускули на його довгих, ніби витягнених непосильною працею руках (Збан., Сеспель, 1961, 101); Йде весна по світу. - Наливаються народи гарячим соком волі. Почала розквітати, прокидатися багатостраждальна, поярмлена віками Африка (Літ. газ., 28.IV 1961, 1).
2. Рідина, яку виробляють залози травних органів, сприяючи травленню. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, під впливом якого їжа починає, перетравлюватись (Зоол., 1967, 71); Коли наближається година, в яку звичайно дитина обідає, то у неї з'являється відчуття апетиту, починають виділятися травні соки (Шк. гігієна, 1954, 56).
3. Волога та поживні речовини, що містяться в грунті і живлять рослинні організми. Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва, прикра тиша.. Рослини бояться навіть тягти сік з землі, пити холодну росу (Коцюб., І, 1955, 149); Усе, що сік землі ввібрало, її добро, її тепло,- В щедроті, в зелені буяло, Пагіння вгору підіймало, Колосся й листя налило (Мал., Серце.., 1959, 182); Люди пораділи: по дощах хліба одволожило, стеблина потягла соки (Горд., Дівчина.., 1954, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сік | соки |
Родовий | соку | соків |
Давальний | сокові, соку | сокам |
Знахідний | сік | соки |
Орудний | соком | соками |
Місцевий | на/у соку | на/у соках |
Кличний | соку | соки |
сікти
СІКТИ, січу, січеш, недок. 1. перех. Рубати що-небудь на дрібні частини чимсь гострим; подрібнювати. Приходили [удова і Галя] у місто і наймалися робити, де траплялось і що бог насилав: воду носити, городи полоть, сікти капусту, хати білити (Вовчок, І, 1955, 314); - Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м'ясо на товченики (Н.-Лев., VI, 1966, 16); Промиті розмочені гриби варять.. Відвар цідять, а гриби дрібно січуть (Укр. страви, 1957, 91); Січе [Йонька] хмиз сокирою (Тют., Вир, 1964, 120); // Відрубувати, відтинати; відсікати. Зарубали [явора] знову - Чують тиху мову: - Най тече кров з гілки,- Січіть - не зважайте, Та серденька тільки Мого не вражайте (Граб., І, 1959, 318); Сам тільки Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (Загреб., Диво, 1968, 274); // Завдавати ударів холодною зброєю. Велів [Еней] всіх [ворогів] сікти та рубать (Котл., І, 1952, 287); Вихопили [Володимир і старий] шаблі, почали рубати ворогів. Рубали, сікли. Перебили всіх (Три золоті сл., 1968, 47); «Веди, Олег, нас! Хай огнисто січе наш меч потвори злі, аж поки жодного фашиста не буде більше на землі!» (Сос., II, 1958, 488); // Влучаючи в що-небудь, пробивати, кришити і т. ін. (про дію куль, снарядів тощо). Дем'ян сторожко виставляє півголови над берегом вирви. Кулі січуть самісінький край, і одна дзенькає по Дем'яновій касці (Смолич, Мир.., 1958, 154); // Швидшім рухом, ударом чого-небудь розтинати, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.). Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Фр., XVI, 1955, 285); Над чумацькою валкою кружляє у височині шуліка, могутнім розмахом крил січе блакить (Рибак, Помилка.., 1956, 77); // Прорізувати простір, хмару і т. ін. (про промінь, прожектор і т. ін.). Стріляли кулемети, прожектори сікли туман (Ю. Янов., І, 1958, 222); Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари (Сміл., Сашко, 1954, 132); // Пошкоджувати стебло, листя рослин, виїдаючи дірки (про комах). Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (Горд., II, 1959, 14).
@ Сікти зубами - те саме, що Дзвонити (видзвонювати, ляскати, цокотіти і т. ін. ) зубами (див. зуб). Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (Фр., III, 1950, 457); Гриб і Печериця таки сікли з страху зубами (Козл., Мандрівники, 1946, 32); Плаче хлопчик, горить... Довго тут до біди? Як хриплять в нього груди недужі. Він зубами січе і шепоче: води... (Перв., ІІ, 1958, 229); Сікти на капусту див. капуста; Сікти на локшину - те саме, що Сікти на капусту (див. капуста). Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх відразу сікли на локшину (Загреб., Диво, 1968, 509); Сікти на січку див. січка.
2. перех і без додатка. Бити, карати (батогом, різкою, лозиною і т. ін.); шмагати, пороти. Ще добре й не вимовив [писар], а хлопці вже і мотнулись: розперезали [Явдоху], положили, січуть... (Кв.-Осн., II, 1956, 187); - Він свою першу жінку канчуком сік,- і вмерла, бідна, від його побоїв (Фр., III, 1950, 452); У кімнатці стояла широка лава. Порфільєв здогадався: тут сікли дубцями арештованих (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 481); * Образно. Кому хвала - кому хула.. Мене ж, мов мачуха, сікла Сувора критика, і що ж, Це я їй дякую й росту (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 91); // Хльоскати по чому-небудь (про гілки, високу траву і т. ін.). Височенні трави сікли по ногах, по руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 56).
3. перев. у сполуч. із сл. словами, язиком, перех. і неперех., перен. Говорити щось різке, неприємне. Дивиться [Варка], наче зараз тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити... (Вовчок, VI, 1956, 293); - Прийде час - побачиш сама: не заслужив я тих слів, котрими твоя Софійка мене січе... (Мур., Бук. повість, 1959, 161); І знову карала себе [Мар'яна], і видимими і невидимими сльозами оплакувала свій гріх, навіть не догадуючись, що вона чистіша і душею, і почуттями за багатьох тих, що сікли її своїми язиками (Стельмах, II, 1962, 300).
4. неперех., перен. Сильно, безперервно йти, лити струменем (про дощ); періщити. Настала середина лютого, із сонцем, із теплим вітром,.. сікли й дощі (Коб., III, 1956, 522); Дощ січе, шипить, шумить, Хвиля злісно клекотить (Рильський, І, 1946, 226); Під чобітьми чавкає грязюка, зверху січе дощ (Коз., Серце.., 1947, 27).
5. перех. і неперех. З силою бити, вдаряти (про дощ, вітер, сніг і т. ін.). Був чотирнадцятий, був чорний рік. Похмурий дощ похмуру землю сік (Рильський, II, 1960, 57); Чулися страшенні удари грому та густе сичання дощу, що сік об брезент (Збан., Мор. чайка, 1959, 137); Вітер шарпав поли шинелей, кінці башликів, сік гострим снігом обличчя (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Сніг січе по щоках, налипає на віях, сліпить, але вона змиває його слізьми (Речм., Весн. грози, 1961, 11); Січе завірюха січнева (Перв., II, 1958, 134); // безос. Любо йому, що ніхто у світі не знає, як сікло його темної ночі дощем холодним, як глушило громами, блискавками палило (Вас., Вибр., 1954, 35); Сікло, як градом, збивало з ніг, безпроглядною сухою каламуттю бушувало навкруги - від землі до неба (Гончар, І, 1959, 3); // Виявляючись з особливою силою, викликати болісні відчуття (про дію морозу).
6. перех. і неперех., розм. Безперервно й інтенсивно стріляти, обстрілювати із автоматів, кулеметів і т. ін.; смалити. Виявивши місця кулеметних гнізд, вороги сікли по них з кулеметів і автоматів (Коз., Гарячі руки, 1960, 149); Юні месники йдуть, і січуть, і січуть автомати (Сос., II, 1958, 241).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | січу | січемо |
2 особа | січеш | січете |
3 особа | січе | січуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіктиму | сіктимемо |
2 особа | сіктимеш | сіктимете |
3 особа | сіктиме | сіктимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сік | сікли |
Жіночий рід | сікла | |
Середній рід | сікло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | січімо | |
2 особа | січи | січіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | січучи | |
Минулий час | сікши |