сікучий
СІКУЧИЙ, а, е. 1. Який добре січе, рубає (про холодну зброю). А тільки ж котовці гору взяли [над ворогом] - як світило.. прискає радісним променем-сміхом, Котовського шию й плечі могутні зверху освітить, на шаблях сікучих, гострих шаблюках, що так тобі й чешуть,- сонце відблисне (Тич., І, 1957, 263).
2. Який боляче січе, шмагає (про вітер, опади). Після заходу сонця раптом похолоднішало. Подув різкий північний вітер, важкі темні хмари заступили небо, вночі сипнув сікучий дощ (Тулуб, В степу.., 1964, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сікучий | сікуча | сікуче | сікучі |
Родовий | сікучого | сікучої | сікучого | сікучих |
Давальний | сікучому | сікучій | сікучому | сікучим |
Знахідний | сікучий, сікучого | сікучу | сікуче | сікучі, сікучих |
Орудний | сікучим | сікучою | сікучим | сікучими |
Місцевий | на/у сікучому, сікучім | на/у сікучій | на/у сікучому, сікучім | на/у сікучих |