сіпонути
СІПОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до сіпнути. Бубела сіпонув за віжки (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 162); Коломієць нишком сіпонув його за фалду й посадовив на стілець (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 367); // безос. Коли добре сіпонуло гарбу, Денис прокинувся (Тют., Вир, 1964, 247); Машину сіпонуло, мотор завищав (Смолич, День.., 1950, 149).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіпону | сіпонемо |
2 особа | сіпонеш | сіпонете |
3 особа | сіпоне | сіпонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сіпонув | сіпонули |
Жіночий рід | сіпонула | |
Середній рід | сіпонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сіпонімо | |
2 особа | сіпони | сіпоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сіпонувши |