сірка
СІРКА, и, ж. 1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] - сірка. Це ще активніший неметал, ніж фосфор (Хімія, 9, 1956, 10); В льоху пахло важким духом селітри й сірки (Стар., Облога.., 1961, 79); Холера лютувала по всій Росії.. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (Тулуб, В степу.., 1964, 299); Входить [Бараболя] до майстерні і витирає сірник. Він спочатку чахкає, шипить, бризкає сіркою та смородом і, нарешті, займається (Стельмах, II, 1962, 60); * У порівн. Я - мов сірка: Ти дмухнеш - і я вже запалився! (Крим., Вибр., 1965, 104); На його душу, наче кам'яна гора, навернули чорні думки,- мов гарячою сіркою пекли його серце (Мирний, І, 1954, 357).
2. Жовта жирна речовина, яка утворюється на стінках вушного каналу. Вушна сірка є видозмінений, більш багатий жиром продукт потових залоз (Як запоб. за-разн. хвор.., 1957, 13).
3. розм. Те саме, що жиропіт. - Треба тую сірку брать, що з вовни, та волам шиї парить, щоб погоїлись (Укр.. казки, 1951, 383); Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки (Гончар, Таврія, 1952, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сірка | сірки |
Родовий | сірки | сірок |
Давальний | сірці | сіркам |
Знахідний | сірку | сірки |
Орудний | сіркою | сірками |
Місцевий | на/у сірці | на/у сірках |
Кличний | сірко | сірки |
сірко
СІРКО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сірка у 1 знач., напр.: сірконосний, сірконосність, сіркоочищення, сіркопрофілактика і т. ін.
СІРКО, а, ч. 1. Собака, перев. сірої масті. Сірко, зібравшись [забравшись] на копицю, Від сіна відганяв телицю... На світі так скупий живе: І сам не пожива - і людям не дає (Бор., Тв., 1957, 169); * У порівн. [Сербин:] Що ж я там нашкодив, ану скажіть? [Іван:] Ага! Бач - забігали очі, як у сірка. Тобі уже, видно, лучче [краще] знати, що ти там наробив (Вас., III, 1960, 24).
@ Намотатися, як сірко на прив'язі - дуже напрацюватися, натомитися; набігатися. - Обов'язково буду завтра, бо сьогодні намотався за день, як сірко на прив'язі, кості старечі щось ломить (Збан., Переджнив'я, 1960, 156); Позичати (позичити) очей у сірка див. око1; Пропав, як сірко в базарі хто - хто-небудь потрапив у безвихідне становище. Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма. Пропали! Як сірко в базарі! Готовте шиї до ярма! (Котл., І, 1952, 159); Тягти сірка за хвіст (за хвоста): а) говорити що-небудь одноманітно, нудно; б) робити що-небудь мляво, довго; Як сіркові (сірку) муху з'їсти див. муха; Як сіркові (сірку) на перелазі - те саме, що Як собаці на перелазі (див. перелаз); Як у сірка із зубів [не вирвати] - дуже важко взяти щось у кого-небудь. - Не турбуйтесь, мамо. Роздобуду щось [їсти] по дорозі - світ не без добрих людей. - Ой, сину, що воно є в тих людей? У добрих людей, у таких, щоб поділились, в самих нічого немає, а в тих, у кого є, - не вирвеш, як у сірка із зубів (Збан., Єдина, 1959, 32).
2. розм., рідко. Те саме, що горілка. - А вам, отець диякон? Наливочки! - припрохує Загнибіда.- Ет! свинячого пійла! - гукнув той. - Сірка! мені - сірка!.. Не терплю я отих заграничних пундиків.. Нема кращого зілля, як наш рідний сірко! чим більше його п'єш, тим смачніше здається! (Мирний, III, 1954, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сірко | сірки |
Родовий | сірка | сірків |
Давальний | сіркові, сірку | сіркам |
Знахідний | сірко, сірка | сірки, сірків |
Орудний | сірком | сірками |
Місцевий | на/у сірку | на/у сірках |
Кличний | сірку | сірки |