терпець
ТЕРПЕЦЬ, пцю, ч., розм. Здатність довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане й т. ін. [Вояк:] Ну, що вони там мимрять? Голосніше! [Табулярій:] Та май терпець - покликач перекаже (Л. Укр., II, 1951, 536); - На цей час двері замикаються і вивішується друкована табличка: «Десять хвилин терпцю. Заряджаємо касети. Зараз відчинимо» (Ю. Янов., І, 1954, 196); Ще й тепер хвилин з двадцять мине, поки прибуде [поїзд], та не було терпцю чекати, - став виходити народ на перон (Головко, II, 1957, 385).
@ Виводити (вивести) з терпцю кого - сильно роздратувати кого-небудь. Патер Гаудентій знов усміхнувся іронічно, немов почував вдоволеннє [вдоволення] із-за того, що так швидко вивів з терпцю старого пріора (Фр., II, 1950, 173); Втрачати (втратити і т. ін. ) терпець - те саме, що Тратити (втрачати, втратити і т. ін. ) терпеливість (терпливість) (див. терпеливість). Матвій спочатку заспокоював їх, а далі й сам почав втрачати терпець (Мик., II, 1957, 374); - Але ж, прошу пані, - втратила терпець Олина співрозмовниця, - новітня педагогіка надає дуже великої ваги дошкільному вихованню (Вільде, Сестри.., 1958, 533); Терпець уривається (урвався, увірвався і т. ін. ) кому. Терпцю немає (нема, не стає, не стало і т. ін. ) в кого - не маючи змоги більше терпіти, витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою, рівноваги. Давид... хоч він і дуже погане діло зробив, підпалив, - так же його призведено до того! Нащо ж його стільки кривджено, що вже й терпець увірвався чоловікові? (Гр., II, 1963, 452); Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Де се видано? Що се за чоловік? До хати його й псами не заженеш (Коцюб., І, 1955, 29); Треба сказати правду, - слухати довго і терпляче Микола Васильович не вмів, йому не ставало терпцю чекати, поки бесідник його манівцями добереться до своєї мети (Л. Укр., VIII, 1965, 206); Коли уривався терпець, переповнювалась чаша народного гніву, вибухали стихійні бунти проти жорстоких недолюдків-панів (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 7); Ганжі зрештою, видно, таки урвався терпець. - Годі! - стукнув кулаком по столу. - Досить з мене ваших нотацій! (Гончар, II, 1959, 103); Уривати (урвати, увірвати) терпець кому - доводити когось до втрати терпіння. - Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним [дідусем], ох і намучилась.. - Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Збан., Мор. чайка, 1959, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терпець | терпці |
Родовий | терпцю | терпців |
Давальний | терпцеві, терпцю | терпцям |
Знахідний | терпець | терпці |
Орудний | терпцем | терпцями |
Місцевий | на/у терпці | на/у терпцях |
Кличний | терпцю | терпці |