терх
ТЕРХ, а, ч., діал . 1. В'юк. Як робить [гуцул] - то гостро робить: винесе такий терх муки на свій верх, що у коня спина вгинається (Хотк., II, 1966, 355); Як конина, двигав [Юра] ціле своє життя повні терхи чужого добра і йшов туди, куди поганяли (Круш., Буденний хліб.., 1960, 190).
2. Стара міра рідини. Шинкарі посідали з повними терхами (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терх | терхи |
Родовий | терха | терхів |
Давальний | терхові, терху | терхам |
Знахідний | терх | терхи |
Орудний | терхом | терхами |
Місцевий | на/у терху | на/у терхах |
Кличний | терху | терхи |