тополька
ТОПОЛЬКА, и, ж . 1. Зменш.-пестл. до тополя. Навпроти садочок за лісою: тополька, груша, слива (Вас., Вибр., 1950, 90); * У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).
2. Стовбур або стебло якої-небудь рослини. Лежали [Кирило з Устею] у високій траві, серед моря квіток, і роздивлялись: там, на самому споді, жовтіли черевич-ки.., а над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (Коцюб., II, 1955, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тополька | топольки |
Родовий | топольки | топольок |
Давальний | топольці | тополькам |
Знахідний | топольку | топольки |
Орудний | тополькою | топольками |
Місцевий | на/у топольці | на/у топольках |
Кличний | тополько | топольки |