торжествувати
ТОРЖЕСТВУВАТИ, ую, уєш, недок . 1. уроч. Здобувати перемогу, брати гору над ким-, чим-небудь. Данилова мати поспішала до Галича, їй хотілося скоріше побачити, як Данило торжествує над ворогами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 270); Він ніяк не міг відірвати очей від охопленої вогнями ріки, де розум людини торжествував над силами стихії (Баш, На землі.., 1957, 27).
2. Радіти з приводу своєї перемоги над ким-небудь, успіху в чому-небудь. Федір Рибка торжествував, а Бувалець лише посміхався у свої довгі вуса; подивимося, мовляв, що з того вийде (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 161); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, - так радісно, сонячно було на душі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 193).
Торжествувати перемогу - радіти з приводу успіху в чомусь. - Я вже знаю, по тобі бачу, що ти торжествуєш перемогу (Донч., V, 1957, 239).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торжествую | торжествуємо |
2 особа | торжествуєш | торжествуєте |
3 особа | торжествує | торжествують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торжествуватиму | торжествуватимемо |
2 особа | торжествуватимеш | торжествуватимете |
3 особа | торжествуватиме | торжествуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | торжествував | торжествували |
Жіночий рід | торжествувала | |
Середній рід | торжествувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торжествуймо | |
2 особа | торжествуй | торжествуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | торжествуючи | |
Минулий час | торжествувавши |