торопіти
ТОРОПІТИ, ію, ієш, недок. Відчувати незручність, зніяковіння, побоювання від непевності; розгублюватися, бентежитися, соромитися, ніяковіти. А Трохим що - він.. уперше.. у губернії,.. так він і торопіє, і не зна, як за що узятися (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Ось із юрби вийшло їх двоє: Іван з Семеном - статні, сильні й молоді ковалі.. Вони трохи торопіли перед людьми, обсмикували великими руками сорочки, ніяково посміхалися (Шиян, Баланда, 1957, 132); // Боятися, відчувати страх. Лінивий плюскіт хвиль... Суха морська трава чорніє, шелестить під ногами.. Навіть і Віталик трохи торопіє: ні живої душі ніде (Гончар, Тронка, 1963, 229).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торопію | торопіємо |
2 особа | торопієш | торопієте |
3 особа | торопіє | торопіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торопітиму | торопітимемо |
2 особа | торопітимеш | торопітимете |
3 особа | торопітиме | торопітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | торопів | торопіли |
Жіночий рід | торопіла | |
Середній рід | торопіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | торопіймо | |
2 особа | торопій | торопійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | торопіючи | |
Минулий час | торопівши |