травка
ТРАВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трава. Вітер віє, вітер віє, Травка зеленіє, А в козака чорні брови, В дівки серце мліє (Укр.. лір. пісні, 1958, 297); Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте (Шевч., II, 1953, 199); Потім, коли Жабі замовкла, ми всі слухали її [Геле-нин] голос, що лився тихеньким струмочком по травці (Досв., Вибр., 1959, 162); * У порівн. Як травка, скошеная в полі, Ув'яв Паллант (Котл., І, 1952, 258).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | травка | травки |
Родовий | травки | травок |
Давальний | травці | травкам |
Знахідний | травку | травки |
Орудний | травкою | травками |
Місцевий | на/у травці | на/у травках |
Кличний | травко | травки |