трухлий
ТРУХЛИЙ, а, е. Те саме, що трухлявий. В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIII, 1954, 306); Ми перейшли в другий куток саду. Посідали під гущавиною на старій трухлій лавочці (Вас., II, 1959, 313); Він хотів відчинити вікно, торкнув рукою раму, але трухла кватирка впала на причілок і розбилася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трухлий | трухла | трухле | трухлі |
Родовий | трухлого | трухлої | трухлого | трухлих |
Давальний | трухлому | трухлій | трухлому | трухлим |
Знахідний | трухлий, трухлого | трухлу | трухле | трухлі, трухлих |
Орудний | трухлим | трухлою | трухлим | трухлими |
Місцевий | на/у трухлому, трухлім | на/у трухлій | на/у трухлому, трухлім | на/у трухлих |