тупоголовий
ТУПОГОЛОВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень; // у знач. ім. тупоголовий, вого, ч . Нерозумна, некмітлива людина. - Любий товаришу, ваш винахід проб'є тім'я тупоголовим (Донч., II, 1956, 335).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тупоголовий | тупоголова | тупоголове | тупоголові |
Родовий | тупоголового | тупоголової | тупоголового | тупоголових |
Давальний | тупоголовому | тупоголовій | тупоголовому | тупоголовим |
Знахідний | тупоголовий, тупоголового | тупоголову | тупоголове | тупоголові, тупоголових |
Орудний | тупоголовим | тупоголовою | тупоголовим | тупоголовими |
Місцевий | на/у тупоголовому, тупоголовім | на/у тупоголовій | на/у тупоголовому, тупоголовім | на/у тупоголових |