туркати
ТУРКАТИ, аю, аєш і ТУРЧАТИ, чу, чиш, недок . 1. Видавати своєрідні переливчасті звуки (про голуба, горлицю); воркувати. Голуби туркають .., мабуть, на даху (Рибак, Помилка.., 1956, 229); Ранкова іде від ставка прохолода, І туркає горлиця десь лісова. .. (Нех., Чудесний сад, 1962, 44); В глухому закутку садка.. турчала горлиця (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).
2. перен., розм. Говорити, повторювати одне й те саме. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Сл. Гр.); Били його в лице капрали, туркали йому до уха слова німецької команди (Хотк., II, 1966, 102); Турчать [мати] та турчать щодня, щогодини: оженись та оженись (Вовчок, І, 1955, 54).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туркаю | туркаємо |
2 особа | туркаєш | туркаєте |
3 особа | туркає | туркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туркатиму | туркатимемо |
2 особа | туркатимеш | туркатимете |
3 особа | туркатиме | туркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | туркав | туркали |
Жіночий рід | туркала | |
Середній рід | туркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | туркаймо | |
2 особа | туркай | туркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | туркаючи | |
Минулий час | туркавши |