туркотання
ТУРКОТАННЯ, я, с. Дія за знач. туркотати (у 1, 2 знач.) і звуки, утворювані цією дією (у 1 знач.). Він.. втік із дому, щоб уникнути туркотання старої служниці (Фр., VI, 1951, 257); Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль, журливим туркотанням горлиць (Мирний, І, 1954, 318).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | туркотання | туркотання |
Родовий | туркотання | туркотань |
Давальний | туркотанню | туркотанням |
Знахідний | туркотання | туркотання |
Орудний | туркотанням | туркотаннями |
Місцевий | на/у туркотанні | на/у туркотаннях |
Кличний | туркотання | туркотання |