турнір
ТУРНІР, у, ч . 1. Військове змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. [Пряха:] Щось довго вже не йде принцеса наша. [Ткаля:] Ще, значить, не скінчилися турніри, принцеса ж мусить бути до кінця, щоб найгіднішого нагородити своїм вінцем (Л. Укр., II, 1951, 190); Герольдом називали особу, яка напередодні турніру перевіряла «якість» його учасників, бо брати участь у ньому міг лише той рицар, в якого чотири покоління предків були вільними (Наука.., 10, 1965, 38).
2. Спортивне змагання, в якому учасники зустрічаються по одному разу. В школі йшов шаховий турнір (Ів., Вел. очі, 1956, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | турнір | турніри |
Родовий | турніру | турнірів |
Давальний | турнірові, турніру | турнірам |
Знахідний | турнір | турніри |
Орудний | турніром | турнірами |
Місцевий | на/у турнірі | на/у турнірах |
Кличний | турніре | турніри |