тутки
ТУТКИ, ТУТКА, присл., діал. Тут (див. тут1). Ось мигнув блиск - се з вартової будки. Ось тінь густіша - се дрімучий ліс. Ось шум глухий - ріка... десь тутки (Фр., X, 1954, 195); - Чого оця [Анна] тутки хоче? - кликнула мати (Коб., II, 1956, 196); - Відай, до другого пришестя тутка нам гибіти (Тют., Вир, 1964, 460).