ублажати
УБЛАЖАТИ, аю, аєш, недок., УБЛАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. - Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся - почав ходити і влітку, і взимку босий.. Наші купчихи йому ноги миють, волоссям витирають, сальцем ублажають (Панч, На калин. мості, 1965, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ублажаю | ублажаємо |
2 особа | ублажаєш | ублажаєте |
3 особа | ублажає | ублажають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ублажатиму | ублажатимемо |
2 особа | ублажатимеш | ублажатимете |
3 особа | ублажатиме | ублажатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ублажав | ублажали |
Жіночий рід | ублажала | |
Середній рід | ублажало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ублажаймо | |
2 особа | ублажай | ублажайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ублажаючи | |
Минулий час | ублажавши |