убілений
УБІЛЕНИЙ (ВБІЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до убілити. Ми непомітно.. прийшли до села.. Спинилися коло чепурненької, гарно убіленої хати (Вас., II, 1959, 508); Ще ж влітку він звав її [Христину] за дрібний зріст рукавичкою. А це, дивись, скільки за одну зиму прибавилося росту і вималювалось принади на вбіленому личку (Стельмах, І, 1962, 54); А рушники все гарні, біло-біло убілені, повишивані орлами та червоним хмелем (Н.-Лев., І, 1956, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | убілений | убілена | убілене | убілені |
Родовий | убіленого | убіленої | убіленого | убілених |
Давальний | убіленому | убіленій | убіленому | убіленим |
Знахідний | убілений, убіленого | убілену | убілене | убілені, убілених |
Орудний | убіленим | убіленою | убіленим | убіленими |
Місцевий | на/у убіленому, убіленім | на/у убіленій | на/у убіленому, убіленім | на/у убілених |