угара
УГАРА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, яка нічого не боїться, яку не спинить ніяка небезпека. Тетяна, сідаючи [у літак], весело й схвильовано до людей: - Прощавайте, люди добрі, не згадуйте лихом! Кругом загоготіло: - Це родимий літун. Вона й дівкою була угара! (Вас., Вибр., 1954, 218); Чи не Сенька Черв'як? Зовсім такий голос... Матрос пам'ятав його ще з тих часів, коли вони разом чистили на пароплавах казани. Черв'як був добрий угара! (Мик., Повісті.., 1956, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угара | угари |
Родовий | угари | угар |
Давальний | угарі | угарам |
Знахідний | угару | угар |
Орудний | угарою | угарами |
Місцевий | на/у угарі | на/у угарах |
Кличний | угаро | угари |