уговкувати
УГОВКУВАТИ (ВГОВКУВАТИ), ую, уєш, недок., УГОВКАТИ (ВГОВКАТИ), аю, аєш, док., перех., розм . 1. Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось. - Але стій, хлопче, стій, не радуйся передчасно! - уговкував його Борис (Фр., III, 1950, 425); Шаланда товариша Данила, залишивши марні спроби уговкати ескадру, пішла напролом на берег, стріляючи з усіх гвинтівок (Ю. Янов., І, 1954, 275); - Перестань уже, Микольцю, бо мене вуха болять! - уговкувала його Галя (Март., Тв., 1954, 453).
2. Те саме, що угамовувати 1. - Ти маєш бути весела, то й полегшення матимеш. - Не вговкуй мене, Андрійку, най викажу (Март., Тв., 1954, 153); - Це вам так не минеться, - побілів Бережан. - Не таких уговкали... (Мур., Бук. повість, 1959, 247).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговкую | уговкуємо |
2 особа | уговкуєш | уговкуєте |
3 особа | уговкує | уговкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговкуватиму | уговкуватимемо |
2 особа | уговкуватимеш | уговкуватимете |
3 особа | уговкуватиме | уговкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уговкував | уговкували |
Жіночий рід | уговкувала | |
Середній рід | уговкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговкуймо | |
2 особа | уговкуй | уговкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уговкуючи | |
Минулий час | уговкувавши |