уговтувати
УГОВТУВАТИ (ВГОВТУВАТИ), ую, уєш, недок., УГОВТАТИ (ВГОВТАТИ), аю, аєш, док., розм . 1. Умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось. - То така. Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (Кучер, Трудна любов, 1960, 54).
2. Те саме, що угамовувати 1. - Ніяк не вговтаю татуся. Лементує, приндиться, а спитати б чого? Бач, спалила його старий костюм (Логв., Давні рани, 1961, 154); Насилу мати вгамувала, вговтала синка, вклала в постіль, приспала (Вирган, В розп. літа, 1959, 282); - Атож! Вони в мене слухняні, - гордо промовила Докія. - Та й на очах у свекрухи. Коли що, то Чумачиха їх швидко вговтає... (Кучер, Трудна любов, 1960, 53).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговтую | уговтуємо |
2 особа | уговтуєш | уговтуєте |
3 особа | уговтує | уговтують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговтуватиму | уговтуватимемо |
2 особа | уговтуватимеш | уговтуватимете |
3 особа | уговтуватиме | уговтуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уговтував | уговтували |
Жіночий рід | уговтувала | |
Середній рід | уговтувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговтуймо | |
2 особа | уговтуй | уговтуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уговтуючи | |
Минулий час | уговтувавши |