ударувати
УДАРУВАТИ (ВДАРУВАТИ), ую, уєш, док., перех., рідко . 1. кого чим. Те саме, що обдарувати. Та коли твоя велика ласка Чим слугу свойого вдарувати, То даруй мені одного бранця З тих, що там за містом в плузі орють (Фр., XII, 1953, 326).
2. кому що. Те саме, що подарувати. Де твої кіснички подівав: Чи в гай, чи в Дунай покидав, Чи заніс до міста та продав, Чи молодшій сестриці вдарував? (Нар. пісня).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ударую | ударуємо |
2 особа | ударуєш | ударуєте |
3 особа | ударує | ударують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ударував | ударували |
Жіночий рід | ударувала | |
Середній рід | ударувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ударуймо | |
2 особа | ударуй | ударуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ударувавши |