УЛЕСЛИВО (ВЛЕСЛИВО). Присл. до улесливий 2. - Як у вас із гнійком? Я хотів би купити візок-два, - влесливо заговорив Антон (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13); Худик голосно зареготав, і всі, хто були поблизу, теж улесливо засміялися (Мур., Бук. повість, 1959, 116).