унікум
УНІКУМ, у, ч. Рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь. Лілія була зламана при самому корені. - Який жаль! Це фіалкова лілія, панове, унікум. Бачите... А запах! Відколи світ існує, люди не знають запаху лілії (Довж., І, 1958, 405); Букіністичні унікуми; // перен. Про людину, незвичайну в якомусь відношенні. - Ваші видавці моєю друкарнею не цікавляться. Що їм Батайль? Для них потрібні фабрики книжок, а я тепер, пане, антикварний унікум (Рибак, Помилка.., 1956. 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | унікум | унікуми |
Родовий | унікуму | унікумів |
Давальний | унікумові, унікуму | унікумам |
Знахідний | унікум | унікуми |
Орудний | унікумом | унікумами |
Місцевий | на/у унікумі | на/у унікумах |
Кличний | унікуме | унікуми |