урятований
УРЯТОВАНИЙ (ВРЯТОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятувати. Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр., VI, 1951, 19); Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках - очевидно, рештках, урятованих з вогню, - і мовчки дивилися на згарища рідних домів (Смолич, II, 1958, 40); // у знач. ім. урятований, ного, ч. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь. Капрал обіцяв урятованому неминучу похвалу за такий смілий учинок (Фр., II, 1950, 264); // урятовано, безос. присудк. сл. Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її - від загибелі (Гончар, III, 1959, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | урятований | урятована | урятоване | урятовані |
Родовий | урятованого | урятованої | урятованого | урятованих |
Давальний | урятованому | урятованій | урятованому | урятованим |
Знахідний | урятований, урятованого | урятовану | урятоване | урятовані, урятованих |
Орудний | урятованим | урятованою | урятованим | урятованими |
Місцевий | на/у урятованому, урятованім | на/у урятованій | на/у урятованому, урятованім | на/у урятованих |